Домашній гаджет для друку давно перестав бути якоюсь диковинкою та сприймається чимось звичайним та необхідним, особливо якщо в сім’ї є школярі, студенти чи домівка стала тимчасовим офісом. Після того, коли визначилися з моделлю, придбали та принесли цей гаджет додому, постає питання яким чином його під’єднати до комп’ютера самостійно, без допомоги сусіда, кума, свата, брата. Рано чи пізно, більшість користувачів комп’ютерної техніки зустрічаються з необхідністю вирішення цієї задачі.
В цілому, цей процес займає небагато часу, все проходить гладко і просто – вмикнув в розетку, встановив програмне забезпечення, з’єднав девайси шнуром і вперед друкувати пачками. У той же час, особливо коли цього зовсім не очікуєш, на рівному місці, можуть виникати певні труднощі з тим як підключити принтер до ноутбука – починаючи від вибору способу під’єднання до вирішення певних технічних нюансів. Нижче, розглянемо різні варіанти, які допоможуть подружити їх між собою.
Спільним для всіх буде вибір правильного місця розташування, встановлення картриджів, знімання транспортувальних плівок та під’єднання до джерела струму, відповідно до інструкції виробника. Для будь-якої операційної системи послідовність дій буде ідентична, головне – все робити поступово, крок за кроком.
Підключення принтера через USB
Такий варіант найбільше підійде тим, хто має спеціально відведене, відносно постійне, облаштоване робоче місце, та не має нагальної потреби у вільному переміщенні по квартирі чи офісі, при тому постійно щось друкує і відразу обробляє документи в паперовому вигляді.Перед тим, як під’єднати принтер до ноутбука через USB кабель, перш за все, слід переконатися в його наявності в комплекті з пристроєм. Якщо шнур відсутній, що останнім часом трапляється дедалі частіше, можливо, з міркувань екології, то необхідно заздалегідь його придбати. В більшості випадків,підключення відбувається кабелем USB типу AM/BM, довжиною 0,5-1,5м, але перед походом да магазину, все-таки краще зазирнути в мануал.Коли все готово, запускаємо комп’ютер, чекаємо до повного завантаження операційної системи, ідеальним буде наявність доступу до мережі інтернет, потім пробуємо простіший та очевидний спосіб з’єднання – беремо кабель, плоскою стороною вставляємо в лептоп, а іншим кінцем в друкувальний пристрій. Наступним кроком вмикаємо наш гаджет для друку, який ми щойно підключили до ПК і звертаємо увагу на комп'ютер. Він повинен виявити принтер, після чого встановлена на ньому операційна система видасть в світло-жовтому віконці повідомлення «Знайдено нове обладнання», а нижче висвітиться його назва. Коли зв'язок встановлено, то потрібно трохи почекати поки не почуєте звуковий сигнал.У 90% випадків на цьому процедура закінчується – операційна система автоматично все інсталює разом з драйверами, після чого можна роздрукувати тестову сторінку. Якщо «по доброму» не виходить
Якщо ви з розряду «щасливчиків» та після всіх маніпуляцій нічого не вийшло, то не слід опускати руки, треба пробувати далі інші варіанти. У деяких виробників, алгоритм під’єднання дещо видозмінений – спочатку на комп’ютер треба встановити програмне забезпечення, яке зараз дуже рідко поставляється в коробці на дисках, оскільки його без проблем можна завантажити на офіційному сайті, вказавши модель, дійти до того кроку в майстрі інсталяції, де необхідно буде приєднати кабель до увімкненого пристрою.
Бувають ситуації, що навіть після установки спеціалізованого програмного забезпечення, операційна система не знаходить гаджет для друку, тоді треба переходити до наступного кроку. На комп'ютері зайти в меню «Пристрої», знайти пункт «Додати принтер або сканер», натиснути на кнопку, обрати вашу модель. У випадку, коли пошук не дав результатів, слід перейти за посиланням «Потрібний принтер відсутній у списку» й слідувати інструкціям майстра налаштування в ручному режимі. Якщо обладнання нове, треба поставити галочку навпроти «Додати локальний або мережевий принтер з параметрами, заданими вручну», після чого вказати порт, а на наступному кроці з’явиться можливість обрати марку, модель, та слідувати вказівкам майстра налаштувань, до завершення інсталяції. Бувають ситуації, що навіть після установки спеціалізованого програмного забезпечення, операційна система не знаходить гаджет для друку, тоді треба переходити до наступного кроку. На комп'ютері зайти в меню «Пристрої», знайти пункт «Додати принтер або сканер», натиснути на кнопку, обрати вашу модель. У випадку, коли пошук не дав результатів, слід перейти за посиланням «Потрібний принтер відсутній у списку» й слідувати інструкціям майстра налаштування в ручному режимі. Якщо обладнання нове, треба поставити галочку навпроти «Додати локальний або мережевий принтер з параметрами, заданими вручну», після чого вказати порт, а на наступному кроці з’явиться можливість обрати марку, модель, та слідувати вказівкам майстра налаштувань, до завершення інсталяції. Якщо вам ліньки читати далі, надії на те, що все стане зрозуміло, мало, або не хочете витрачати зайвий час – є Цитрус Майстер. Налаштуємо та встановимо.
Підключення через мережу WI-FI
Сучасний рівень комунікацій дозволяє дедалі більше користуватись бездротовими технологіями, чого вимагають портативні гаджети. Набагато зручніше поставити друкувальний пристрій в будь якому місці помешкання чи офісу, не прив’язаному до вашого комп’ютера, і звертатись до нього лише за потреби. Слід зауважити, що перед приєднанням друкарного гаджету до ноутбука по мережі Wi-Fi, в ролі окремого пристрою, необхідно переконатися в наявності принт-серверу – він може бути вбудованим в принтер або роутер, програмний чи апаратний (фізичний).Якщо ваш друкувальний гаджет підтримує Wi-Fi – про це вам підкаже відповідний значок на фронтальній частині його корпусу, то для того, щоб щось роздрукувати, перш за все, необхідно приєднатись до спільної мережі. Зробити це можна двома способами, перший – за допомогою кнопки WPS, яку треба натиснути на маршрутизаторі, а потім на друкувальному пристрої, та дочекатись поки відбудеться коннект. WPS розшифровується як Wi-Fi Protected Setup, що в перекладі означає «захищена Вай-Фай установка». Щоб скористатися цією технологією, вона повинна підтримуватися обома девайсами. Другий спосіб – за допомогою ручного налаштування по WEP/WPA – аналогічно першому підключенню до бездротової мережі будь-якого пристрою, в меню зайти в налаштування, обрати назву SSID, ввести пароль.Як підключити принтер по Wi-Fi, якщо у нього відсутній бездротовий модуль, але є інтерфейс LAN?
Головне переконатись, що в комплекті є патч-корд, а в разі відсутності, заздалегідь запастись ним, врахувавши необхідну довжину кабелю від пристрою до порту на роутері, чи комутаторі.
Для успішного приєднання до локальної мережі, необхідно зайти в налаштування й присвоїти йому статичну ІР адресу, яка буде відповідати діапазону адрес мережі. Таку процедуру треба робити навіть в тому випадку, якщо на маршрутизаторі запущений сервіс DHCP, оскільки, згодом він змінить IP адресу принтера, що може призвести до тимчасового зникнення його зі списку доступних пристроїв для друку.
Також, присвоїти статичну ІР адресу друкувальному гаджету можна за допомогою функціоналу самого роутера – більшість підтримує резервування ІР адреси під задану МАС-адресу, яку можна знайти на етикетці знизу на корпусі, або через маршрутизатор. Після таких маніпуляцій, він перезавантажиться, і буде готовий для друку.Як під'єднати принтер до ноутбука через бездротову мережу, якщо в нього немає ні модуля Wi-Fi ні LAN-порта? Тут також є варіанти – треба ознайомитись зі специфікацією вашого роутера, особливо коли в нього є USB порт, це може означати, що він підтримує принт-сервер. Підключення доволі просте – вимкнені пристрої з'єднуємо USB кабелем, потім вмикаємо маршрутизатор, чекаємо до повного завантаження, після чого вмикаємо пристрій.
Всі налаштування відбуваються автоматично, для того, щоб переконатись, що все пройшло нормально, треба зайти в веб-інтерфейс роутера, подивитись карту мережі, там має бути вказано ваш друкувальний апарат зі статусом Online.
І ще один спосіб
Навіть, якщо маршрутизатор не має USB порту, чи не підтримує принт-сервер, а підключити пристрій до Wi-Fi дуже хочеться, це ще не кінець – для такого сценарію є апаратні сервери друку – гаджети на вигляд схожі на маленьку коробочку, частіше всього вони мають два порти на борту – USB та LAN, а також бувають відразу з вбудованим Wi-Fi.
Цю коробочку підключаємо до роутера, а потім до нього вже під’єднуємо принтер, далі налаштовуємо все за допомогою фірмового софта, який йде вкупі з сервером друку. Серверу присвоюється ІР адреса, за якою треба буде зайти в веб-інтерфейс, щоб сконфігурувати пристрій.
Декілька комп'ютерів і один пристрій
Розглянемо процес налаштування при необхідності розшарити доступ до друкувального пристрою в рамках однієї мережі, який вже підключений до одного з комп’ютерів. На комп’ютері, де він вже встановлений, треба перейти у вікно «Принтери і факси», далі знайти підключений гаджет, клацнути на його значку правою кнопкою мишки та в списку обрати пункт «Спільний доступ», натиснути «Застосувати», а потім ОК.
На лептопі, до якого хочемо підключити принтер для спільного використання, відкриваємо папку «Мережеве оточення», знаходимо комп’ютер до якого під’єднаний пристрій для друку, двічі клацаємо лівою кнопкою миші, знаходимо там його за назвою. Знову двічі натискаємо іконку та погоджуємося на встановлення драйверів.
Після завершення процедури, натискаємо правою кнопкою миші на позначку принтера, шукаємо там пункт «Використовувати за замовчуванням» і пробуємо роздрукувати тестову сторінку.
Драйвера
В більшості випадків, інсталяційний диск з драйверами та додатковим софтом виробники включають до комплекту поставки друкувальника. Але, зважаючи на тенденцію відмови від дисководів у нових ноутбуках, як від рудимента, толку від того диска небагато. Тому, за завжди свіжою версією драйверів разом з додатковим програмним забезпеченням, яке дозволить розширити можливості налаштування й моніторингу стану принтера, краще звернутись на офіційний сайт виробника.
Зазвичай, драйвера знаходяться в розділі «Обслуговування і підтримка», але простіше ввести в пошуковій формі назву моделі, потім вже знайти пункт для завантаження софту. На даному етапі слід обрати операційну систему, її розрядність, після чого завантажити файли. Останній пункт – запустити інсталяційний файл і слідувати вказівкам віртуального майстра установки.
Якщо файл завантажився у вигляді архіву, то необхідно його розархівувати в папку, до якої вказати шлях при ручному оновленні драйверів.
Існує ще один метод оновлення драйверів – спеціалізований софт сторонніх розробників у вигляді програми, де зібрані всі «дрова» під різні варіанти операційних систем та заліза – такий собі універсальний комбайн, драйвер-пак. Принцип роботи його наступний – спочатку відбувається сканування системи, а потім пропонується оновити існуючі, та завантажити відсутні драйвера, є автоматичний режим та ручний, розширений функціонал можна отримати після придбання ліцензії, або повної версії такої програми.
Проте, часто на такий софт свариться антивірус, так як сприймає його як вороже програмне забезпечення і вперто намагається ліквідувати потенційні загрози, тому обираючи такий шлях, ви дієте на власний страх і ризик – з одного боку це зручно і швидко, а з іншого – безпека.
